У кожної дівчини, що йде працювати повією, є свої на це причини. Як правило, це безгрошів'я, відсутність вищого або навіть середньої освіти, наявність дітей, яких потрібно годувати або хворих літніх батьків, яких треба утримувати. Хтось іде в повії Львова заради грошей і крутизни, хто щось робить цей крок просто по дурості чи молодість. Для мене ж робота «жрицею кохання» (зауважте саме «жрицею кохання», а не повією!) Є віддушиною та хобі. Але буду гранично ясною і почну свою історію з часів моєї молодості.
Приїхала я до Львова, як і багато інших хлопці, для вступу до ВНЗ. Так як мої батьки і предки були медиками, для себе я ніколи не бачила іншого майбутнього. Причому я завжди мріяла про кар'єру хірурга та сьогодення порятунок людських життів. До цього кроку я йшла все своє свідоме життя, і, напевно, тому без праці надійшла в медичний інститут. Як і багато іногородніх дівчинки, я оселилася в гуртожитку, з такими ж фанатами медицини, як і я. Весь свій вільний і невільний час ми присвячували навчанні і за рідкісними винятками давали собі відпочинок. Саме в один з таких днів нічого неделанія, ми і вирушили після довгого ходіння по львівських вулицях у кафе. Траплялися у нас такі вилазки дуже рідко, тому що, по-перше, ми не вчилися тільки коли спали, а, по-друге, кожен з нас жив на мізерні батьківські гроші та стипендію, яких ледь вистачало на їжу і житло. Що вже тоді говорити про гарні шмотках і всі принади розгульної столичного життя?! В той знаменний для мене день, ми дозволили собі випити з дівчатками трохи шампанського і вперше заговорили на сторонні від медицини теми. І тут якось наша бесіда уткнулась в тему проституції. Кожна з нас довго і по-своєму правильно висловлювала свої думки з приводу цього соціального феномену, і все б було нічого, якби я не спростувала так категорично всі їхні аргументи. Хоча дівчата ми всі були і приблизні, і скромні, азарту нам було не позичати. Не буду вдаватися в усі подробиці, але тільки скажу, що всі наші довгі просторікування закінчилися суперечкою. Сама того не усвідомлюючи я посперечалася зі своїми подружками, що зможу переспати з найкрасивішим і багатим хлопцем нашого курсу за гроші без любові і подальшого продовження стосунків.
Справа виявилася для мене дріб'язковим, звичайно ж, в плані його реалізації, але не моральною його боку. Дівчиною я завжди була видною, і хлопець наш дуже швидко відгукнувся на мою пропозицію. Турбував мене тільки моральний аспект мого вчинку і то, тільки до його скоєння. Після ночі з нашим мажором я довго не могла прийти в себе, так як такого зі мною раніше ніколи не відбувалося. Спочатку я думала, що вся справа у відсутності постійного хлопця, але немає. Довгі зустрічі з вподобаним мені однокурсником ні до чого доброго не привели, і я постійно подумки поверталася до тієї незвичайної і фантастичною ночі. Мої муки привели мене до того, що я ризикнула розмістити свою анкету на інтим сайтах в розділі повії Львова. З першим же клієнтом я знову пізнала всі принади тієї чудесної феєричної ночі і, незважаючи на всі мої моральні принципи і виховання вирішила зробити сферу проституції моїм хобі.
Зараз я один з найбільш процвітаючих хірургів Львова, з величезною кількістю вже вдалися і потенційних клієнтів. Працюю я цілодобово безперервно, але два рази на тиждень я все-таки даю своїй душі і тілу повноцінний відпочинок. Робота повії стала для мене свого роду хоббі, відпочинком, без якого я просто не уявляю свого життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар